Щоразу, коли ми згадуємо Ліну Костенко, перед очима постає образ жінки, чиї вірші стали прапорами гідності, любові й свободи. Весна починається з її слова, голосу, що не тьмяніє з часом. Її поетичний шлях — це не тільки ніжна лірика, а й гостре слово, що не знає страху. Ліна Костенко не йшла на угоди ні з владою, ні з сумлінням. Її мовчання в часи цензури звучало голосніше за слова. Вона не дозволяла вирізати зі своїх віршів навіть кому. Так народжувалися її «Маруся Чурай», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур» — книги, які стали частиною нашої свідомості.

Але що робить Ліну Костенко такою живою і близькою навіть сьогодні? Слово поетеси — справжнє. Воно пахне весняним дощем і осінніми вітрами, воно може бути лагідним, мов шовк, а може — гострим, як лезо. Її рядки не просто читають — ними дихають, їх несуть у серці, вони звучать на барикадах і в затишку домівок.

Сьогодні ми святкуємо день народження письменниці. Але хіба можна відзначати народження того, хто є вічним? Ліна Костенко — це частина української душі, голос, що буде лунати в кожному поколінні.

Запрошуємо всіх шанувальників української літератури відкрити для себе неповторний світ Ліни Костенко! У фонді науково-технічної бібліотеки знайдуться видання, що допоможуть глибше зануритися в її творчість, осмислити її ідеї та відчути силу поетичного слова. Долучайтеся до пізнання спадщини видатної письменниці та насолоджуйтесь її майстерністю!