Вона народилася, коли зима ще тримала землю в обіймах. 25 лютого 1871 року світ побачив дівчинку, якій судилося стати символом незламності, боротьби й краси українського слова. Лариса Петрівна Косач, відома всьому світу як Леся Українка.

Здавалося б, доля не була до неї прихильною: ще з дитинства хвороба намагалася прикувати її до ліжка, та вона не скорилася. Замість плачу – перо, замість смутку – рими, замість слабкості – дух боротьби. Її поезія – це вогонь, що не гасне – це пісня, що звучить крізь століття.

Чи не у кожному її творі – виклик темряві, віра в силу слова, у нездоланність людського духу. “Contra spem spero!” – вигукує вона й сама стає символом непохитної надії. “Лісова пісня” – її магічна сповідь, у якій душа прагне волі, а кохання і свобода переплітаються у вічному танці. Її драми, поезії, публіцистика – це не лише література, це зброя, якою вона боролася за свою Україну.

Сьогодні, згадуючи її, ми ніби торкаємося вічності. Її слово залишається чистим, як кринична вода, і палаючим, як зоря на світанку. Читаючи її рядки, відчуваємо подих епохи, в якій вона жила, але й чуємо відлуння сучасності бо Леся Українка не лише про минуле – вона про нас сьогоднішніх. Вона в кожному, хто не здається, хто шукає свободу, хто творить, хто любить.

Вона стала світлом. І доки її слово звучить, доти не згасне вогонь її душі.

Запрошуємо всіх шанувальників творчості Лесі Українки поринути у світ її геніальних творів! Відкрийте для себе видання, які зберігаються в фонді науково-технічної бібліотеки і дізнайтесь більше про життєвий шлях та літературну спадщину великої поетеси.

#Бібліотека_завжди_поруч